Марія Шилінська

45 хвилин невимушеного спілкування

(індивідуальна методика

на основі технології модульного навчання)

Як домогтися, щоб учні вивчили матеріал?

Що є важливим у взаємодії вчителя та учня?

Як виробити ідеальну методику?

Швидше тут доречно говорити про індивідуальну методику, методику, яка «переводить» матеріал від учителя до учня так, як нову казку мати передає дитині. Чому діти так гарно запам’ятовують мамині казки? Дехто навіть цитує.

 Уявімо ситуацію.

Вечір. Мати й дитина. Дві людини, між якими любов і довіра.  Дитина почувається захищеною, її ніщо не тривожить,  немає небезпеки, і найголовніша людина розповідає цікаву історію. Що у цей час відбувається у мозку дитини? Він проектує себе у цій ситуації, виникають емоції, співпереживання. Дитина в повній безпеці, їй спокійно, затишно…

Чи можна  співставити з цією ситуацією наші уроки?

***

Головне завдання учителя – передати знання учням, забезпечити їхнє особистісне зростання,  успіх. 

Згадаймо криву Адольфа Бандури. Спочатку, коли людина тільки перебуває на початку втілення задуму чи навчання, то все виходить, вистачає сили і терпіння, вона дізнається багато нового, швидко навчається. Далі, коли ентузіазм спадає, відбувається регресія, повернення назад. І тут виникає точка біфуркації, тобто «бар’єр, який потрібно подолати». Тут є два шляхи: людина не може подолати «бар’єр», перестає навчатися  і повертається до тієї компетентності, з якої починала, або прикладає зусилля, долає «бар’єр» і продовжує навчання, набуваючи нових компетентностей. Таке відбувається практично з усіма. Є свідомі люди, які самі розуміють, що потрібно себе підганяти, а є й такі, яким  на етапі «подолання бар’єру» необхідна підтримка іншої людини, аби прогресувати.

Таке ж маємо і з учнями.  А ця інша людина – це є учитель, котрий завжди готовий  до індивідуальних «кривих»,  здатний діагностувати у кожного цей «бар’єр подолання» і не допустити регресу.

Відповідно до індивідуальних особливостей кожен учень по-різному сприймає матеріал, тому не варто оцінювати те, як швидко дитина зрозуміла та вивчила, краще оцінити зусилля, які вона докладає для цього. І коли дитина багато працює, а результату не видно, то тут необхідно учителю швидко замінювати методику, щоб дитина не почала регресувати, не подолавши «бар’єру».  І в силу того, що  темп особистісного зростання кожної людини – індивідуальний, підхід до кожного теж повинен бути індивідуальним.

***

За яких  умов повинен відбуватися

 процес передачі знань від учителя до учня?

Найперше,  довіра і повне зняття тривожності. Учень  спокійний, зосереджений лише на позитиві. Він впевнений, що біля нього людина, котрій він може довіряти. А довіра базується лише на щирих стосунках. І учителю, і дитині необхідно бути відкритими , справжніми щодо  свого емоційного стану. Спілкування особистості з особистістю повинно відбуватися на рівноправній основі, взаємоповазі, довірі. Отже, учителю необхідно сприймати клас як соціальну групу з певним  емоційним станом, який постійно змінюється. І цією групою учитель повинен керувати і давати їй знання.

Кожен урок  починається з «діагностики» групи, учня. Учитель,  підключаючи всі свої емоцій, за кілька секунд визначає психологічний настрій дітей у класі й відповідно до того миттєво створює модель саме цього уроку: вдається до певної мотивації, використовує різноманітні форми  для активізації уваги, покращення емоційного стану(доречні репліки, жарти, логічні задачі, несподівані запитання тощо),  визначає доцільність подачі теми, при необхідності вдається до альтернативної, котра не виходиться за певні межі. 

Найкраще для втілення саме такого бачення навчального процесу підходить технологія модульного навчання, що базується на тематичних  блоках.  Найголовніша особливість цієї технології полягає у тому, що вона дає повну свободу.  Адже з огляду на темп особистісного зростання кожен йде до свого успіху по-своєму, своїм кроком. А учителю не важливо, коли учень засвоїть тему, на перших уроках її  вивчення чи в кінці, головне, допомогти учням це зробити у межах певного тематичного модуля.

      Зона комфорту.  Місце перебування під час виконання вправи чи усної відповіді – це питання принципове для дітей, але зовсім не принципове для учителя. Тому тут право вибору залишається за дітьми.

      Мотивація. Питання полягає в тому, кому потрібні знання. Учитель спонукає дітей до визначення мотивації, до самоусвідомлення ними необхідності вивчення теми. Саме від цього залежатиме результат діяльності.

      Пріоритети. Найголовніше і найважче у роботі як з дітьми, так і з їх батьками –  це переконання, що ціль співпраці учень-учитель – це розвиток, це знання, а не бали. Час від часу потрібно це повторювати і на цьому наголошувати.

   Отже, якщо співставити етапи вивчення певного модуля та криву Адольфа Бандури, то маємо наступне. Чуттєво-естетичний, установчо-мотиваційний та змістовно-пошуковий – це етапи, що збігаються з початком кривої успіху, котра стрімко йде вгору, відображаючи бажання та наполегливість учнів  отримати нову компетентність. Учень отримує нові знання, які, за його ж переконанням, є основою успіху.  Оцінювально-смисловий та адаптивно-перетворювальний  - це ті етапи,  коли спадає запал і виникає точка біфуркації (роздвоєння), той «бар’єр», подолавши який, людина йде по висхідній. Але може бути і зворотній напрям. Учителю потрібно у цей період вивчення теми бути дуже уважним, аби не «загубити» учнів.  Системно-узагальнювальний та контрольно-рефлексивний етапи менш «небезпечні», адже процес особистісного зростання вже йде у правильному напрямку. Тому тут потрібно максимум зусиль прикласти для розвитку здібностей дитини, підбираючи відповідні вправи.  Цікавим є етап духовно-естетичний, упродовж якого  відбувається повний аналіз пройденого шляху до досягнення мети, самоаналіз та визначення внутрішнього збагачення, що відбувається у взаємодії з іншими учасниками навчального процесу.

Практичне застосування методики

І. Чуттєво-естетичний етап

Продіагностувавши емоційний стан учнів, коротко обмінявшись враженнями, котрі   спричинили певні емоції, учитель вводить учнів у тему. Одне з найважливіших завдань учителя – стати цікавою особистістю для учня, спричинити довільний потік позитивних емоцій і зосередити його увагу на найцікавіших фактах конкретної теми.

   Відповідно до психологічного настрою класу моделюємо перший крок до співпраці, в основу якого вкладаємо емоційно-чуттєвий вимір цього моменту.

 Єдине застереження: якщо діти засмучені, не потрібно заглиблюватися у аналіз причин.

Спробувати покращити настрій – необхідно.

Приблизні моделі

-          Пропоную зайнятися медитацією. Будемо відганяти духа смутку: геть, геть, геть!!!!

-          Раз у вас такий настрій, то ви точно не зможете відгадати мою «заморочку»((( :

Відповідають на одне й теж питання, стосуються одного і того ж слова, виконують одну й ту ж синтаксичну роль. Хто це? Що це???

-          До речі, я знаю людину, котра зможе описати свій настрій 10 реченнями, у яких не буде  підметів. Це –я.  А ще хтось зможе???

Влаштовуємо змагання. Учитель записує свої речення на дошці.

Було красиво, дзвінко-кольорово!  Ходити не хотілося, хотілося літати! І в одну мить – приглушено-тривожно. Не розумію. Хочеться ридати.  Понуро, сумно  в класі…. Що ж робити? Та, ні!  Не буду з вами сумувати!!! Хочу літати, бігати, стрибати!  І вас з собою із суму витягати!!!

Якщо учні не налаштовуються на роботу, можна почитати цікавий текст, пригадати найулюбленішу поезію, поговорити про мандрівки, космос, книги (урок розвитку мовлення) тощо.

ІІ. Установчо-мотиваційний

Учитель повідомляє тему і дає учням можливість спрогнозувати завдання,  очікувані результати та набуті в процесі вивчення компетентності. Це відбувається за рахунок актуалізації  знань і ментального досвіду учня. Учитель коригує прогнози, а також визначає структурно-часову модель навчальної діяльності. Формування позитивної установки і стійкої мотивації відбувається завдяки емоційній насиченості пізнавальної діяльності учнів, відповідному настрою на пошук нових проблем. Саме цим і спричинений підбір  низки проблемних ситуацій, які, активізуючи розумову діяльність особистості, стимулюють учнів до вивчення теми.  Специфіка форм і методів роботи на даному етапі пов’язана з використанням  фактів (4+,-2), аналітичних гіпотез, проблемних ситуацій і неординарних учинків.

Тема модуля «Односкладні речення. Неповні речення»

Активізація ментального досвіду  учнів для визначення гіпотез щодо результатів  вивчення цієї теми за допомогою евристичної бесіди.

-          Що ви можете про це сказати?

-          Над чим конкретно ми будемо працювати?

-          Що ви будете вміти, коли вивчимо цю тему (визначення компетентностей)?

-          Які основні дефініції ми будемо використовувати при вивченні теми?

-          Навіщо вивчати цю тему?

Учитель демонструє  уривки з літературних творів з яскраво вираженою стилістикою односкладних речень.

Відкоригувавши кожну гіпотезу, а також з’ясувавши,  для чого потрібні знання і навики з даної теми, учитель визначає мету, очікувані результати (з програми, учні повинні знати і вміти), структурно-часову модель.

Мета Сприяння засвоєнню інформаційно-пізнавального матеріалу (поняття про однорідні члени речення, розділові знаки у реченнях з однорідними членами,   однорідні й неоднорідні означення); створення умов для розвитку нормативно-регуляційних навиків (збагачення ментального досвіду учнів, набуття ними нових компетенцій,  розвиток здібностей, самоаналіз); забезпечення духовного зростання особистості.

            Очікувані результати:

      поглиблення знань про однорідні члени речення;

      вивчення пунктуації у реченнях з однорідними членами;

      формування нових  компетенцій;

      збагачення досвід новою інформацією.

              Структурно-часова модель – 14 годин (28 м/м)

ІІІ. Змістовно-пошуковий етап

Вивчення теоретичного матеріалу. Метою діяльності вчителя на цьому етапі є розвиток пошукової пізнавальної активності й самостійності учнів в обґрунтуванні універсальних змістовних залежностей соціально-культурного досвіду.  Блочно-ситуативний спосіб забезпечує добування наукових знань за допомогою психологічно організованої дослідницької діяльності, змістом якої  є доведення гіпотез щодо способів розв’язування навчальних проблем. Учень діє в умовах особистісної невизначеності, інтелектуального утруднення або пізнавально-смислової суперечності. Модульно-пошуковий спосіб вивчення нового матеріалу забезпечує сприймання учнями нової порції наукового знання у зіставленні з базовими компонентами їхнього ментального досвіду, дає змогу вгледіти

теоретичну систему, а не окремі наукові факти. Зменшується навантаження

на учнівську пам’ять, повніше активізуються вищі психічні функції

(мислення, уявлення, воля, свідомість тощо). Найпродуктивнішими методами навчання

є проблемний виклад, учнівське дослідження, лекція з елементами евристичної бесіди.  

Для теми «Односкладні речення» (8 клас)

Учитель кожному дає текст (за бажанням можна працювати у парах),  де є односкладні речення.  Завдання полягає у тому, щоб згрупувати речення за наступними ознакам:

 - можна визначити особу, котра виконує дію;

 - дію виконують спільно декілька осіб;

 - не можна визначити особу, котра виконує дію;

 - дію може виконувати будь-хто;

 - дія відсутня взагалі.

Узагальнюємо отримані результати у таблицю чи схему, що кому до вподоби.

Для теми «Групи іменників» (6 клас)

           Редагування. Учитель роздає кольорові листки, на яких просить написати запрошення на   незвичайну вечірку для Юрія, сестри, миші, Жака, добродія, Насті.  

Кожен учень зачитує своє запрошення і прикріпляє на дошці. Усі разом аналізуємо  і робимо певні висновки. Це в першу чергу дає можливість довести, що без знання цієї теми, людина не може бути грамотною (мотивація).

Отже, у тексті є слова сестра, Настя,  Юрій,  добродій,  миша.  Звіряємо зі словником, бачимо помилки. Намагаємося  визначити важливі критерії (з досвіду)  для правильного визначення відмінкових закінчень.

-          Що на вашу думку може бути важливим для правильного написання цих слів?

Вислухавши гіпотези, учитель скеровує учнів певними запитаннями, відповіді записуємо:

-          що є спільним для цих слів?

-          що ми знаємо про відмінювання іменників?

-          згрупуймо ці слова у відміни;

-          визначмо закінчення;

-          подивімося на фонетичний запис цих слів;

-          на який звук закінчується основа?

-          Отже, сестра –Ів., основа на тв., Кл. відм. – о;

-           Юрій – ІІ в., основа на м’який, Кл.в. – у, ….

Отже, групи іменників

-          Навіщо це нам вчити??

Для теми «Однорідні члени речення» (8 клас)

Лінгвістичне дослідження

Прочитати уважно речення, визначити однорідні члени, використовуючи знання про сполучники, проаналізувати вживання розділових знаків у даних реченнях, висновки записуємо у примітках.

№ п\п	приклад	схема	примітка
1.	Ніжно, сніжно, мерехтливо грає інієм зима.
2.	Сонце світить, та не гріє, бо холодна ця краса.
3.	Сумно в полі завиває чи то вітер, чи то вовк.
4.	Озеро, галявину,  і узлісся, і садок за годину засипало снігом.
5.	Привітно і щиро зима нам дарує дзвінкі  новорічні свята.
6.	Кутя і узвар, ялинка і дідух збагачують наше духовне життя.
7.	Не тільки собачку, а й котика приніс святий Миколай для діточок.
8.	Дніпро скувала льодом чистим, прикрасила срібним намистом, розмалювала кришталем;  у ліс пішла і задрімала під теплим заячим кущем.
9.	Завія не присипала – засипала усе, тому Червона Шапочка до бабці не іде.
10.	І туди і сюди замітає сліди, і удень і вночі у роботі завжди.
11.	Сміх дитячий чути скрізь: і у парку, й біля дому, і на річці льодяній.
12.	З нами залишаються зимувати багато птахів, наприклад: синички, горобці, голуби, ворони, сойки.
13.	Кульки, намисто, цукерки, гірлянди –усе знадобиться для прикрашання ялинки.
14.	У «Зимовій країні» є все: ковзанка, музей льодяних фігур, резиденція святого Миколая – приходь і розважайся!

Однорідні й неоднорідні означення

Уважно прочитати речення, визначити означення, з’ясувати вид,  проаналізувати спосіб характеристики та позицію щодо означуваного слова. Висновки записати у примітках.

                 Розділені комами - однорідні, не розділені – неоднорідні

№ п/п	речення	Вид означення (поширене/непоширене)	примітки
1.	Архітектура України презентує різні стилі -класицизм, готику, бароко, ампір.
2.	Трикутні, шестикутні, конусоподібні сніжинки кружляли над містом увечері.
3.	Гостинний, щирий, шляхетний Львів радо зустрічав гостей з усієї України.
4.	Гордо височіла над містом старовинна, оповити таємничістю дзвіниця.
5.	Напередодні походу князя не відпускало якесь незрозуміле,  тривожне відчуття.

ІV. Оцінювально-смисловий етап

Відбувається осмислення теоретичного матеріалу, визначення і самовизначення рівня засвоєння теоретичних знань, правильності їх розуміння, а також корекція осмислення змісту матеріалу. Саме на цьому етапі можливий емоційний спад, тому вчитель повинен бути надзвичайно уважним до кожного, аби не пропустити біфуркації.

Д  Найпоширенішим видом роботи є творчі рольові ігри, у яких учні готують пояснення цього теоретичного матеріалу для різних уявних аудиторій, використовуючи якнайкращі, на їх думку, способи. Учні, котрі не зовсім володіють матеріалом, слухають його у викладі учнів, або ж учитель для них ще раз пояснює. На цьому етапі учні  використовують свій творчий потенціал, шукають нетрадиційні способи. Ну і, звичайно ж, розвивають мовлення. Учитель, проаналізувавши пояснення учнів, може збагатити і власний досвід. Для учнів, котрі ще не готові виносити свою творчість назагал, використовуємо тестові завдання, письмове опитування. Також одночасно з іншими способами опитування можна запропонувати роботу  у малих групах «Навчаючи - учусь». На цьому етапі мають місце завдання репродуктивного характеру.

Для теми «Однорідні члени речення» завдання є наступними:

v  вибрати з тексту речення (пунктуація збережена) з однорідними членами, накреслити до них схеми, використовуючи свої позначення;

Одного сонячного дня, коли мороз тріщав щосили, якісь незримі почуття мене гуляти запросили. Довкола – снігу килим чистий, іскриться іній, мов кришталь, на непротоптаній доріжці мережаться сліди у даль. Кущі, дерева, милі сосни в задумі й спокої стоять, їм любий сніг, мороз та іній, вони не звикли нарікать. Природа знає: все на світі іде за графіком своїм - минуть морози, прийде літо і осінь з барвами садів. Мороз тепер хоч добре тисне і всіх лякає не на жарт, але всім хоче догодити, тому й зробив крижаним став. Затратив сил своїх чимало, ні вдень ні вночі не присів -  льодяне, срібне покривало застелено для дітлахів!  Скрізь: у долині, на горбочку, біля узлісся і ялин – гарненько вистелив, рівненько дідусь Мороз сніжний килим. Дитячий сміх луна довкола, хтось покотився без санчат, а хтось уперше став на лижі й летить, мов невідомий  птах! А ось хтось подолав вершину і, скерувавши саночки, в м’яку,  засніжену долину не їде – вихором летить!  Чудовий день, зима – чудова, життя ж прекрасним робиш ти, поглянь на все з добром й любов’ю – і не тікай від простоти.

!!! Визначити головну думку етюду)))

v   до поданих схем, які відображають варіанти розділових знаків при однорідних членах, скласти речення;

v   визначити однорідні члени (розділові знаки пропущені);

v   визначити узагальнювальні слова у реченнях (розділові знаки пропущені);

v   розставити розділові знаки у тексті;

v   вичитування текстів (коректування);

v   виконання тестових завдань.

V. Адаптивно-перетворювальний етап

Відбувається перетворення теоретичних знань в уміння та навички, що сприяють формування певних життєвих компетенцій. Особливе місце тут займають вправи творчого характеру,  виконання яких спочатку створює критичну ситуацію, а потім змушує учня використати досвід для вироблення певного алгоритму, шляху вирішення даної проблеми.  І саме цей самостійно набутий досвід і формує певні компетенції.

Д На цьому етапі потрібно запропонувати учням низку вправ різного рівня складності. Учні самі обирають для себе завдання і виконують його. Найперше, що запитує учитель при перевірці, – це мотивація вибору. Виконання вправ сприяє нормотворчій активності учнів та вдосконаленню умінь та навичок.

Приклад для теми «Однорідні члени речення»:

v  з поданих рядів однорідних членів скласти речення, у яких потрібно поставити двокрапку і тире (в одному реченні) при однорідних членах;

v  Моделюємо життєві ситуації, де учні можуть використати знання про розділові знаки при однорідних членах речення. Отже,  наступні ситуації: 

ü  у аеропорту  Парижа Шарль де Голль  ви взяли чужу валізу;

ü  ви замовляєте вечерю у номер готелю «Георг V»;

ü  висловіть у письмовій форм свої побажання (де би ви хотіли побувати) гіду, який буде вас супроводжувати під час перебування у Франції;

ü  дівчата, опишіть вміст ваших сумок;

ü   складіть список продуктів, які потрібно закупити на тиждень за певними групами (м'ясо, овочі, фрукти, випічка, набіл);

ü   інші

VІ.  Системно-узагальнювальний етап

 Систематизація набутих знань, умінь. У свідомості дитини відбувається чітке осмислення завершеного блоку знань, його смислове закріплення,  вироблення умінь порівнювати та співставляти, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Нормативно-регуляційна фаза функціонування навчального модуля переходить у ціннісно-естетичну, коли знання чи норми не просто демонструються, а проектуються на ту чи іншу історичну ситуацію, життєвий шлях науковця або митця і на власний ментальний досвід, світогляд, переживання.

Д На початку цього етапу відбувається остання корекція отриманого досвіту та нормоутворення, у формі презентацій інтелектуальних мап Mind Mapping  (за Тоні Б’юзеном).

Залікове тестування (контрольна робота), що дає змогу оперативно з’ясувати системність набутих знань і взаємозалежність соціальних норм.

VІ.  Контрольно-рефлексивний етап

Учитель визначає академічну та розвивальну результативність не лише учнівської, а й своєї діяльності, і найголовніше, психосоціальне зростання кожного учня. Також визначаються межі продуктивних змін у структурі особистісних знань, норм і цінностей. Відбувається підсумковий контроль якості оволодіння новими знаннями, нормами та цінностями.

Д  Відбувається аналіз очікуваних результатів та завдань, які були поставлені учнями на початку вивчення модуля.

Найцікавішими для учнів є такі форми роботи, як вікторини, ігри «Що? Де? Коли?», «Найрозумніший», КВК,  які розвивають самостійне мислення та навички глибокого аналізу.

 Підсумовуючи результати діяльності кожного учня окремо та класу загалом, учитель визначає загальний результат кожного, що відображається у певних балах за тему

На цьому етапі учень може в останнє покращити результат, виправивши бали, які його не влаштовують.

VІ.  Духовно-естетичний етап

 Основний психолого-педагогічний зміст духовно-естетичного етапу організовується навколо творчої активності особистості, її гуманного ставлення до інших, добросердечності, духовного прозріння, самоаналізу і внутрішнього збагачення. Тому важливим чинником ефективного перебігу модульно-розвивального процесу, як і будь-якого іншого, є духовність, яка  існує та  розвивається разом з учасниками освітньої взаємодії.

На цьому етапі проводимо самоаналіз та аналіз роботи групи. Для цього учитель визначає наступні аспекти,  за якими кожен учень проаналізує свою роботу, а учитель роботу групи загалом, виокремлюючи  лише позитивні тенденції кожного учня.

Орієнтовні питання для самоаналізу учнів:

v  що було цікаво;

v  які навики опанували;

v  аналіз позитиву і негативу у роботі;

v  що потрібно було б змінити.

Учитель аналізує:

v  роботу групи загалом;

v  мікроклімат у групі при виконанні певних завдань;

v  найяскравіші моменти модуля;

v  позитивні тенденції кожного учня.

Насамкінець  учні проектують своє враження від модуля  через певний об’єкт.